Мне тоже захотелось немножко поэзии.

Ми живі. А значить - все мине,
Як минуло півжиття без тебе.
Липень знов колосся підімне,
птах окріпне і злетить у небо.
Й полетить у вирій - напрямки,
випивши тепло у тутешнім літі.
І вітрами струшені листки
втисне дощ в бетони і граніти.
Їм уже не буде вороття
на високі і розлогі віти...

А у мене є ще півжиття,
щоб тебе стрічати і любити!

Півжиття - на те, що головне,
Півжиття - на те, що непідсудне....

А коли любов оця мине,
то тоді мене уже не буде... (с) Наталка Фурса