Що тобі до моїх діл?
Що тобі до моїх стріл?
Порох до пороху,
Пилу – пил.
Літа б,
хоч
ненадовго.
Що обіцяти,
аби вляглось,
не заподіялось,
не збулось?
Сонячних променів
жовтий
стос
падає
на підлогу.
читать дальше***
Зима зібрала циганський скарб, не лишила жодного
Сніжного скельця, льодяника, натяку, що була.
Весняний метелик ще спить під брудною ковдрою
Й в проріхах світить зелень та синь крила.
***
Житиму десь далеко, де зранку небо м’яке, білі тополі, лелеки – знаєш, усе таке геть не міське й відлюдне; де вдосталь землі й трави. Тоді я тебе забуду і викину з голови. Й розвіється, мов тумани, отруйний пекучий смог – самотнє моє кохання, яке не розділиш на двох…