Хмари котяться надто спритно,
Щоб хоч промінь спіймати між.
У калюжах – відлуння вітру
Й ненароджених роздоріж.
Щось тріпоче у цьому вирі,
Знов обіцяне і нове…
…Вітер листя завзято риє
І небесну перуку рве.

11.01.2014 р.